заплановано на квітень 2018

весняний похід Лікійською Стежкою

 

 

заплановано на липень 2018

через Тянь-Шань до озера Іссик-Куль

 

 

заплановано на серпень 2018

літній треккінг по Сванетії

літня Боржава

    Контрастна Боржава. Про чорницю і про воду. Про вітер і сонце. Про сміливих дівчат і не тільки…
   Вперше наш клуб пройшов хребтом Боржава «від А до Я», стартувавши в День Незалежності України із с.Міжгір’я, та фінішувавши 29 серпня у смт. Воловець. І вперше переважна кількість учасників походу складалась із дівчат – дівчат веселих і дівчат з чорним волоссям, досвідчених туристок і початківців, з веснянками на обличчі і щирими посмішками.
одинадцять дівчат і один чоловік – така команда вирушила на пошуки пригод, смачних ягід і чудового настрою!


Оскільки до Міжгір’я ми дістались по обіді, програма-максимум першого дня становила близько 10 км руху угору. Минаючи смереки і буки, зустрічаючи туристів, які закінчували свій шлях, ми прямували до полонини Кук. Прислухавшись до порад зустрічного дідуся, вирішили скоротити шлях і минути підйом до полонини, втім отримали «бонус» - вийшли майже до підніжжя г.Кук. Тож табір поставили хвилинах в 15 від джерела, в обіймах вітру і по сусідству зі збиральниками ягід – дядечками на підпитку, власниками величезної сокири, за допомогою якої сміливі дівчата рівняли місця під палатки. Ніч була вітряною.


Перехід другого дня був легшим і коротшим, через г.Кам’янка ми впевнено прямували по червоному маршруту. Пообідавши, вирішили набрати води на пер.Присліп. Але джерело, відмічене на карті, виявилось майже пересохлим, а наступне довелося «модернізувати», щоб втамувати спрагу. Тож група засвоїла правило «джерела на Боржаві з сюрпризом». Втім, години через півтори, на стежці в лісі біля г.Ополонок зустрівся шикарний струмок, на галявині неподалік якого вирішили влаштувати ночівлю. Задоволені водяною знахідкою дівчата, влаштували купання, в той час як єдиний чоловік займався збиранням дров для вечірнього вогнища. Затишна галявина іван-чаю і малини, ожини і м’яти – чудове місце для шести наметів. І безліч зірок на небі!

Наступного дня ми нарешті вийшли на хребет – ліси залишились позаду, а попереду відкривались полонини соковитої чорниці. За збиранням ягід і фотографуванням проґавили джерело, біля якого планувався обід. Третя ночівля мала бути біля г.Граб – схід на «жовтий» маршрут, біля колиби.

Зустрічні туристи повідомили, що джерело там над повільне, але вода капає у відерце і, можливо, до нашого приходу, якийсь літр води ми отримаємо. Оскільки запасів вологи у нас було в обмаль, вирішили вмикати режим «економія» і прямувати до місця стоянки. Прибули на лопухову галявину після 16 години і часу освоїтись було вдосталь. Тож сміливі дівчата не гають часу – треба забезпечити групу водою!


Частина наших туристок вирушають на пошуки джерела на траверсній стежці г.Граб. Але воно теж пересохло, як і струмок, який знаходиться значно нижче, майже на рівні лісу. Обідравши ноги чорничними кущами, які були вищі, ніж по коліна, наївшись величезних чорних ягід, через 2 години пошуків експедиція повернулась у табір.


Тим часом інша частина групи випробовувала себе в ролі винахідників – не жаліючи нігтів, використовуючи існуючі і не існуючі закони фізики модернізувати джерело таки вдалося! Результат – води у відро потрапляє трохи більше, ніж 58 краплин у хвилину, які були на початку. Тож вода у нас на вагу золота, і джерело з відром довелось охороняти від велосипедистів і решти охочих поласувати нашими здобутками))
Дівчата-винахідники  - сміливі дівчата, і вже на заході сонця їхня місія – боротьба з летючими мурахами, які вибірково атакували палатки світлих кольорів. Тому блакитні намети їх мешканки поставили у колибі, рятуючись від кусючих літунів.
Ніч для групи була «музичною» - туристи, намети яких стояли на галявині – слухали грім вдалині, а дівчата, що ночували у будиночку – шарудіння мишей по пакетам і їхні танці на горищі. На ранок солодощі з пакету були з’їдені... а ті що не з'їдені - понадкусані. Гризун не захотів огірків, які лежали в будиночку, а поласував зефірками, що мали бути підсмажені на вогні.
Щодо води – на ранок нас чекало більш ніж половина відра свіжої водиці, але вирішили не витрачати її на приготування їжі, а вийти без сніданку, поївши біля наступного джерела (у разі наявності у ньому води).
Тож о 7 ранку ми вже були на маршруті, над селами висіли пухнасті хмарки, дув свіжий вітерець.

Години за 2 ми вже їли смачну вівсянку з ягодами біля джерела на траверсі г.Магура (Жиде) і милувались тим, як блищить дах будиночка, яких став місцем для ночівлі 4 туристок.

Сьогодні у нас по плану найдовший перехід – до зруйнованої сироварні, де вирішено провести дві ночі. Не надто поспішаючи, але і не в повільному темпі, доходимо до г.Гимба, звідки у різних напрямках злітають параплани зі щасливими людьми. Вони махають нам руками і бажають гарного дня, а ми, в свою чергу, задираємо голови і намагаємось уявити які краєвиди відкриваються цим летючим шукачам пригод.

Подолавши затяжний підйом на г.Великий Верх, маючи запас води, влаштовуємо спокійний обід з чаєм. Часу до вечора ще вдосталь, перед нами – метеостанція на г.Плай і синоптики, які обіцяють грозу в ночі і спокушають наших дівчат скласти їм компанію. Але ми команда, і вправно крокуємо до місця, яке стане нашою домівкою протягом двох наступних ночей.

І ось крутезний спуск, руїни сироварні і гарненькі місця для табору!

Кидаємо рюкзаки і розвідуємо де найближче джерело. Як виявилось, воно зовсім поруч, тож масового купання не уникнути! Намети-близнюки встановлено і наші красуні вже полощуться у холодній гірській водиці.
А вночі була гроза, і був дощик, але вони ніяк не зіпсували відпочинку. Навпаки – ніч була дуже теплою і м’якою, і задоволені таким спокійним відпочинком туристи о 8 ранку повиходили зі своїх будиночків-наметів.
На сьогодні програма була на різні смаки. Троє дівчат залишились у таборі – відпочивати, збирати ягоди і доглядати за речами. Троє відважних амазонок вирішили направитись до водоспаду Шипіт, а решта – штурмувати г.Стій – найвищу точку Боржави.


Бажаючі побачити водоспад випадково відкрили новий шлях. Помаранчевий маршрут ввів в оману і вивів до с.Гукливий, звідки наші сміливиці доїхали до с.Пилипець і змогли помилуватись красою водоспаду Шипіт, біля якого не виявилось жодного туриста. А таке буває рідко!
Група, що вирушила до г.Стій, всю дорогу воювала з північним вітром, втім отримала величезну порцію задоволення від радіального виходу. Відсутність туристів, тонесенька стежинка по гребню, що веде до вершини, захоплюючі підйоми і вертикальні спуски – чудовий спосіб провести час.


Десь о 19 група в повному зборі була у таборі – хтось змерз, хтось випробував себе в орієнтуванні, хтось зварив плов. Але всі задоволені зустріли холодну, на відміну від попередньої, ніч.
І ось останній день. Повільно збираємо речі, хмари то вкривають ліс, то йдуть угору. По жовтому маркуванню спускаємось у смт.Воловець, ласуючи величезною, солодкою ожиною.

Місія виконана, але ми ще повернемось – політати на параплані і побачити зміну кольорів цього хребта восени, розвідати деякі стежинки і просто насолодитись спокоєм і гостинністю Боржави!