заплановано на квітень 2018

весняний похід Лікійською Стежкою

 

 

заплановано на липень 2018

через Тянь-Шань до озера Іссик-Куль

 

 

заплановано на серпень 2018

літній треккінг по Сванетії

Говерла і Петрос на св.Миколая


Цей звіт буде явно відрізнятись від попередніх, оскільки раніше на сайті публікувались звіти з розвідувальних походів, в яких ми йшли по нових маршрутах. Тут маршрут був добре знайомим провіднику і кільком учасникам групи. А тому звіт буде скоріше доповненням до альбому, раніше опублікованого на сайті, і може бути цікавим передусім туристам, які ще не ходили взимку з Козьмещика на Петрос і Говерлу. Оскільки, інформація в звіті, сподіваємось, допоможе зрозуміти особливості цього маршруту, його складність, протяжність і т.д. Тобто, даний звіт буде одночасно маленькою інструкцією для туристів, які планують вийти на цей маршрут вперше.
Сам маршрут зовсім нескладний. Влітку багато хто був на Говерлі, але основну масу "підкрювачів вершин" становлять туристи, яких автобусами підвозять з навколишніх баз, і вони без рюкзаків проходять кількасот метрів до вершини. Взимку все зовсім інакше - кількість людей на Чорногорі менша в десятки разів, ніякі автобуси до Говерли не курсують, а тому не дивлячись на простоту маршруту, до походу потрібно ставитись серйозно. Інакше можна стати героєм випуску новин: репортажі про горе-туристів, які блукають на Говерлі, були за кілька днів перед нашою поїздкою, і одразу після нашого повернення, і на момент написання цього тексту. Рятувальникам десятки разів за сезон доводиться шукати, інколи по кілька днів, людей які ставляться до гір без належної поваги. Головний висновок з цього  - не дивлячись на простоту маршруту, виконуйте базові правила в походах, і все буде добре.
Найзручніший варіант для одноденних зимових виходів на Петрос і Говерлу - поселитись на турбазі Козьмещик, а вже звідти робити радіалки.

Наш похід було анонсовано ще за місяці два, але охочих виявилось несподівано багато, і за два тижні до походу кількість потенційних учасників вже наближалась до двох десятків, так що набір в групу довелось припинити достроково.
17.12 всі збираємось в Івано-Франківську, звідки їдемо в село Лазещина. Доїхали ми дуже швидко, оскільки наймали мікроавтобус на групу, і водій попався швидкий. Тому переїзд у нас зайняв близько двох годин. Якщо ж їхати громадським транспортом, розраховувати треба на повних чотири години дороги.
Відстань від зупинки в селі до турбази - 9км. Набір висоти в цей день мінімальний, тому навіть з важкими рюкзаками перехід займає не більше як три години. Але якщо врахувати час на проїзд, перепаковування рюкзаків на старті, реєстрацію в рятувальній службі, та короткі привали вже під час переходу - то більшу частину дня це все займе. Отож і ми потрапили на базу вже десь близько 16 години.  
Козьмещик - бюджетна турбаза, з мінімальним набором зручностей, але там чисто, сухо. Електрика на базі тільки від генератора, по 3 години на добу, в вечірній час. Також там є груповий посуд - казани і сковорідки, але індивідуальний посуд треба мати. На Козьмещику завжди є заготовлені дрова, які потрібно тільки нарубати. Але, не дивлячись на наявність дров, рекомендується мати запас газу і пальник, для випадків коли потрібно швидко зготувати їжу.

День 2
На другий день у нас по плану Говерла. Починати рекомендується саме з неї, а не з Петроса, оскільки підйом на Петрос важчий. Висота Говерли 2061м., відстань від бази 7,5км. Звісно ж, час на проходження залежить від темпу та підготовки групи. Однак, якщо в групі не спортсмени, а середньостатистичні туристи в нормальній фізичній формі, які не ставлять собі за мету встановлювати рекорди, то підйом від бази до вершини займе не менше чотирьох годин. Якщо група велика, то скоріш за все часу знадобиться навіть трохи більше, оскілки чим більше група, тим більшою є різниця в темпі руху найшвидших і найповільніших, а загальний темп все одно буде задаватись повільнішими учасниками.

На старті все в тумані:

Піднімаємось на середній ярус - і опиняємось над туманом: 

Піднімаємось на верхній ярус - і краєвид перевершує будь які очікування:

До вершини залишилось кількасот метрів:

Обов'язкове групове фото на вершині. Шкода, тут не вся група, оскільки поки хвіст підтягується, перші мерзнуть на морозному вітрі: 

Вид з вершини не потребує коментарів: 


Спуск взимку завжди значно швидший ніж влітку: якщо підйом у повільніших наших туристів зайняв близько чотирьох з половиною годин, то спуск не більше як 3 години. А середній показник групи  4 години на підйом і 2:30 на спуск. Разом з привалами на перекуси, чаювання, фотографування - все зайняло до 7 годин. Щоб вкластись у короткий світловий день при такому часі переходів, вставати потрібно рано: підйом у нас був о 6:00, вихід з бази о 8.30, а повернулись на базу ми вже перед самими сутінками.
Звісно, якщо будете планувати такий вихід, враховувати треба багато факторів: кількість туристів в групі та їх підготовку, вагу рюкзаків, погоду, скільки часу Ви плануєте потратити на їжу та фотографування. А тому час такого виходу може різнитись.
Ми піднімались з легкими рюкзаками, в яких був тільки одноденний набір для штурму вершини: бутерброди, трохи цукерок, термоси з чаєм, додатковий одяг, аптечка, хімічні гріли від обморожень. Вага таких рюкзаків зовсім невелика, що підйом майже не ускладнює.
З погодою нам цього разу не просто, а дуже сильно пощастило! Вранці здавалось, що все закрито чи то хмарами, чи туманом. На рівні бази було чисто, але буквальна на сотню метрів вище гори закривав густий туман. Якийсь час ми йшли в тумані, але коли вийшли на середній ярус, перед нами відкрились фантастичні краєвиди: небо чисте, видно дальні хребти, а на нижньому рівні - суцільне море туману.
З набором висоти лінія горизонту віддалялась, а море туману збільшувалось.
З вершини Говерли було видно вже більше як на сотню кілометрів! Вся Чорногора як на долоні, Мармароси здається зовсім близько. В іншу сторону Горгани, при чому не тільки Східні, а й Центральні і Західні.
Повертаємось на базу тією ж стежкою, оскільки взимку інших зручних варіантів тут немає. Окрім того, взимку дуже не рекомендується сходити з маркованих стежок. Загалом, цей маршрут простий, здається, тут нереально заблукати, але так здається доти, доки сніг не засипав протоптану стежку. Погода в горах дуже мінлива, а сильний сніг в поєднанні з вітром за лічені хвилини може замести стежку так, що від неї не залишиться й сліду, особливо на відкритих ділянках. А якщо стежку засипано, видимість низька, і маркування немає - це вже дуже проблемна ситуація і для Вас, і для рятувальників.

День 3
В цей день у нас підйом на Петрос. Відстань від бази до вершини становить 9 км.,  що в сумі буде на 3 км. більше ніж в попередній день (від бази до Говерли 7,5 км.). Але сьогоднішній маршрут дуже відрізняється від маршруту попереднього дня: якщо до Говерли підйом був поступовим, і від самої бази і аж до вершини не було рівних ділянок, то до Петроса шлях виглядає зовсім інакше - майже до підніжжя гори дорога рівна, повз річку, лиш з кількома невеликими підйомами. Але відсутність проміжних підйомів компенсується пізніше, оскільки всю висоту доведеться набрати за один великий підйом, від підніжжя до вершини. Через це східний схил Петроса досить крутий. Погода цього дня у нас була схожою на вчорашню: на нижньому ярусі, де розміщено базу - цілком чиста, тиха погода. Трохи вище - суцільний туман, але тихо, а вище середнього ярусу - абсолютно чисте повітря, сонячно, але дуже вітряно.

Стартуємо знову в тумані:

Трохи вище крізь туман пробиваються промені сонця, але видимість від цього не краща:

Група виходить на середній ярус:

Красу, яка відкривалась з набором висоти, не вдасться описати словами. Фото і відео теж не передають і десятої її частини...

Так виглядала Чорногора зі сторони Петроса:

А це вже вид з вершини Петроса на Свидовець: 

Група на вершині: 

Якщо форсуєте спуск, не забувайте що дотримання техніки безпеки є обов'язковим: 


Загальний час, який доведеться затратити на сьогоднішній 18-кілометровий вихід, приблизно такий самий як і в попередній день - близько 7 годин, якщо рахувати привали, перекуси, фотографування, і якщо група буде середнього рівня підготовки. Отже, розпорядок сьогоднішнього дня аналогічний вчорашньому: підйом о 6:00, вихід о 8:30, повернення до сутінків.

День 4
Сьогодні у нас підйом вже не такий ранній. Снідаємо, збираємо рюкзаки, наводимо порядок в кімнатах, і йдемо в Лазещину. По дорозі назад обов'язково потрібно зайти в пункт рятувальної служби, відмітитись про завершення походу.
Лазещина стоїть на трасі, і якщо група мала, а часу багато - то можна їхати громадським транспортом до Франківська. Інший варіант - їхати до Яремче, а там сісти на поїзд. Найзручніший варіант для великої групи - найняти мікроавтобус.

Більше фото з походу дивіться тут!