заплановано на квітень 2018

весняний похід Лікійською Стежкою

 

 

заплановано на липень 2018

через Тянь-Шань до озера Іссик-Куль

 

 

заплановано на серпень 2018

літній треккінг по Сванетії

Грофецько-Попадійським кільцем

З 14 по 17 вересня пройдено маршрут в Західних Горганах, відомий як Грофецько-Попадійське кільце: "коло", протяжністю близько 40 км., яке починається в селі Осмолода, а далі йде через гори Грофа, Паренки, Попадя, і Коретвина, і знову виходить до Осмолоди. Більшу частину групу склали туристи, які вже пройшли з клубом Гиля Гуси по горах не одну сотню кілометрів, але як завжди в наших походах, додалось кілька новачків. Були навіть такі, що йшли в гори вперше в житті, з чим їх без сумніву треба привітати :)

Першого дня у нас по плану перехід від села Осмолода, до полонини Плісце, на горі Грофа. Перехід займає близько чотирьох годин в легкому темпі.

Дорога першого дня - хороший варіант для розминки. Перші три години від Осмолоди до Плісця йдемо майже по рівному, без набору висоти. На останньому етапі починається невеликий підйом, який нагадує що ми в поході в горах,  і зовсім розслаблятись все ж таки не варто. Підйом долається приблизно за годину в повільному темпі, і ми опиняємось біля туристичного притулку на полонині Плісце.

Туристичний притулок:

В двох кімнатах притулку вже розмістились дві маленькі групи, по 2-3 туристів, тому ми розбиваємо табір неподалік, і ночуємо в наметах. Всю ніч йде дощ, заколисуючи стукотінням по тентах. Поки готуємо сніданок, дощ по трохи стихає, а гори починають парувати.

З полонини відкривається вид на центральну частину Горган. Вершини з ранку затягнуті дуже гарними хмарами.

Піднімаємось на вершину Грофи. Самої вершини під час підйому не видно, але вершин інших гір в хмарах. На нижньому ярусі видимість дуже добра, немає жодного туману, але на позначці приблизно в 1500м. чітка лінія хмар.

Йдемо на Грофу. На задньому плані Паренки, з захованою у густі хмари вершиною:

На Грофі на диво чисто! Поки доходимо до вершини, відкриваються ще кілька сусідніх гір.

Вся група на Грофі:

Починаємо спуск:

Хмари на Паренках розійшлись:

Грофа залишилась позаду:

На вершині гори Паренки досить велике, рівне плато:

Невелика гора на задньому плані - Мала Попадя. Гора повністю заросла альпійкою, але навіть з великою відстані проглядається прорубана в альпійці стежка. То вже завтрашній відрізок маршруту, а сьогодні тільки спускаємось з Паренок.

В сідловині досить симпатичне місце для табору, яке, щоправда, має один недолік: тут немає води. Точніше, вода є, але йти до неї близько 800 метрів в одну сторону. Загалом це не така велика проблема: збираємо всю тару, і робимо одну ходку по воду, після чого запасу без проблем вистачає на весь вечір.

Урожай грибів цього року досить непоганий:! На вечерю без будь яких зусиль було зібрано кілька кілограмів білих грибів, які додали до плову. А наступного дня зварили грибний суп, в якому знову було по пів казана білих грибів!

Найбільша проблема на відрізку маршруту третього дня - через Малу і Велику Попадю і Коретвину до річки Петрос - повна відсутність води. Тобто, води можна набрати вранці, збігавши за 800 метрів від табору, а наступна вода буде аж на місці вечірньої стоянки. Відсутність води -одна з причин, по якій на цій частині маршруту майже не ходять туристи.

Вид з Малої Попаді на стежку, яка веде до Великої Попаді:

Велика Попадя:

Все вершина Великої Попаді вкрита кам'яними полями, характерними для Горган. На деяких вершинах в Горган каміння має невеликі розміри, місцями навіть утворює сипухи. Але там де каміння маленьке, як правило чітко проглядається стежка. А от на Попападі каміння має великі розміри, через що стежка як така відсутня: тут є тільки маркування, яке вказує напрям руху. На Попаді є кілька урвищ, і дуже крутих схилів, з кам'яними розсипами, і йти по них неможливо. Трохи нижче суцільна стіна альпійки, через яку теж не пройти. Отже, на Велику Попадю варто йти тільки за хорошої видимості, інакше є всі шанси заблукати: пройти за відсутності стежки можна тільки по маркуванню, а в тумані маркування дуже легко загубити.

Вже майже на вершині Великої Попаді:

Ще одна родзинка Великої Попаді - залишки укріплень часів Першої Світової війни. Тут аж три яруси викладених з каміння траншей, на відстані близько сотні метрів між ярусами. Місцями добре збереглись кулеметні гнізда, і навіть залишки споруди: чи то щось на зразок бліндажа, чи житлової кімнати.

Колись по хребту проходив кордон Польщі та Чехословаччини, від якого залишилось тільки прикордонні стовпчики. Стовпчики кам'яні, з гербами обох держав. Стовпчики та залишки укріплень нагадують про бурхливе політичне минуле цих країв.

Прикордонний стовп:

Стежка в траншеї: 

Кам'яними розсипами на Попаді доводиться йти кілька годин. Місцями каміння ускладнює рух, а місцями навпаки полегшує.

Підходимо до Коретвини:

Найсмачніше виходить коли набираєш повну жменю, і змішуєш червоні і сині ягоди: 

Після Коретвини починається затяжний спуск до річки Петрос. В лісі сліди цьогорічного бурелом, який повалив дуже багато дерев. На щастя, стежку тут вже прочистили, порозрізавши повалені дерева. Інакше спуск був би дуже складним.

На останній день походу залишається пройти близько 12 км. до села, вздовж річки. Останній відрізок проходиться легко: йдем по рівній дорозі, без перепадів висот, без каміння та повалених дерев, і іщо не створює перешкод!

Похід закінчується в селі Осмолода, де й починався. Кільце, протяжністю 40 км. - маршрут середньої складності за мірками Карпат. Його не можна назвати надто легким: значні відрізки проходять суцільними кам'яними розсипами, на деяких ділянках відсутня стежка, а на деяких маркування. На відрізку третього дня, через дві Попаді і Коретвину, повністю відсутня вода. Але цей маршрут цілком під силу навіть новачкам, за умови нормальної фізичної форми і позитивного настрою. І звісно ж обов'язковою умовою успішного проходження маршруту є нестримна жага до пригод :)