заплановано на квітень 2018

весняний похід Лікійською Стежкою

 

 

заплановано на липень 2018

через Тянь-Шань до озера Іссик-Куль

 

 

заплановано на серпень 2018

літній треккінг по Сванетії

шестиденний похід Західними Горганами

В кінці липня 2014 року групою з шести людей ми пройшли похід по Західних Горанах. Похід виявився зовсім не простою прогулянкою, частина людей були тоді в поході вперше, і тоді ще не знали що серйозно захворіють гірською хворобою, і за наступний рік пройдуть ще багато маршрутів!
Цей маршрут був особливо цікавим ще й тому, що всі шестеро учасників групи йшли по ньому вперше, а похід новим маршрутом завжди супроводжується пригодами.
Планували пройти за 6 дні від с. Мислівка до Горгану Ілемського, і далі через г.Молоду до г.Грофа, з якої вийти на Грофецько-Попадійське кільце, і закінчити в с. Осмолода.  В результаті маршрут довелось трохи змінювати по ходу, але про все по порядку.
Пощастило що швидко доїхали з Франківська до с. Мислівка, і вийшли на маршрут в першій половині дня, до обіду. Перший день планувався як розминочний: дійшли до полонини Німецька, і поставили табір. Стежка від села до полонини дуже відрізняється від популярних, стоптаних маршрутів: місцями вона ледь помітна, місцями просто розчиняється у лісі. Маркування теж дуже старе, часто дерева з маркерами вже лежать на землі,  і видно що лежать не перший рік. Ці фото зроблені на "стежці", і таких місць на маршруті дуже багато:

Перед Великим Пустошаком пройшли непомітний поворот, і в результаті трішки поблукали. Але коли стежка зникла зовсім, повернулись до останнього маркування, знайшли поворот, і вже без пригод дійшли до полонини, розбили табір, і зготували вечерю.
Перед полониною натрапили на зарослі малини, дуже рясної і смачної, якої з'їли на стільки багато, що у одного туриста почалась оскома, а другого аж  почало нудити :)
Другий день виявився значно важчим: з ранку пустився дощ, і весь день майже не припинявся. У нас по плану було дві вершини: Горна Ілемський і Яйко Ілемське. Обидві вершини ми пройшли, але як на зло дощ посилювався саме на підйомах, і ці підйоми витягували всі сили.

Місце ночівлі довелось змінювати: орієнтувались тільки по карті, а тому було вирішено одразу за вершиною Яйка звернути на кілометр від маршруту, і дійти до позначеного будиночку і джерела.
Як виявилось, місце для ночівлі там дуже не погане: в будинку обсушились і відігрілись, та зготували вечерю поки на вулиці лив дощ.
В будинку був журнал відвідування, які зустрічаються в туристичних притулках по Карпатах, але саме в цьому журналі здивувало на скільки рідко тут робились записи. Та й по самому притулку було видно що гості тут бувають не часто: в середині не було "свіжого" сміття, вікна і двері зачинені ставнями.
Провідник групи, знаючи що дехто з туристів може вночі добряче захропіти, дочекався коли стихне дощ, і швиденько розбив намет :)
Третій день виявився самим сухим і сонячним. При чому сонячним на стільки, що кілька наших туристів добряче обгоріли. Повертались від будинку назад на маршрут неначе новою стежкою: вчорашній дощ і тумани закрили весь краєвид на долну річки Мшана, а сьогодні вся ця краса відкрилась за сонячної погоди, і ніщо не заважало милуватись цією красою, об'їдаючись по дорозі чорницями.
Пройшли по гребеню хребта вершини Поганець, Укерня, і Сиваня Лолинська. Третій день - це просто день краєвидів: більша чатина маршруту проходила по гребеню, за сонячної погоди. А потім було гора Молода - друга по висоті вершина на маршруті (1724м.).

Починаючи підйом на Молоду, планували її швиденько перебігти, і поставити табір на протилежному схилі, біля річки Молода. Але виявилось що швиденько цю гору не перебігти, особливо коли сили не свіжі. В результаті, коли ми спускались до підніжжя - то вже починало темніти. Цю місцевість ніхто не знав, а тому довелось досить довго шукати місце для табору. Ті місця, які на карті вказані як рівні, на практиці бувають зовсім не підходящими для розгортання табору, і в результаті знайшли єдине відносно підходяще місце коли було вже зовсім темно.
Спати повлягались після нічного купання в річці, в якій саме біля нашого табору для цього було дуже підходяще місце щоб влаштувати джакузі при місячному світлі.
Вранці перейшли річку по "містку" з двох повалених смерек, і почали підйом на Грофу. Перед підйомом ще з карти було зрозуміло, що останні кілометри півтора по цьому маршруту будуть не простими, але в реалі воно виявилось ще важчим. Тут зустріли одну групу туристів, які спускались з Грофи, і були від цього спуску дуже "вражені".

Найвищу вершину маршруту було пройдено, але далі виникла необхідність корегувати маршрут, через загальне відставання. Хоча, теоретично, ми могли встигнути пройти як планувалось, все ж таки був ризик не встигнути: якби ми пройшли за Попадю, зійти з цього маршруту в село, чи якось зрізати, можливості б не було. І в рзультаті мали всі шанси продовжити похід на день. Том убуло вирішено не йти на Паренки, а обійти цю гору, а потім зійти в середину Грофецько-Попадійського кільця: там вже була стежка, якою ми за день могли дійти до села.
Отже, за Грофою ми вийшли на полонину Плісце, і з неї вийшли на еко-стежку - жовтий відрізок маршруту, довжиною близько 13 км., через ландшафтний заказник. На Плісці висить інформаційний плакат, який розповідає про еко-гічну стежку, на яку ми виходили. Плакат лякає туристів розповідями про тварин, яих можна тут зустріти: рисів, ведмедів, глухарів. Глухарів дійсно кілька разів бачили, а от з рисями і ведмедями не пощастило, доведеться ще раз повернутись пошукати їх!

З карти було зрозуміло що стежка відносно рівна, майже без перепадів висот, але вийшли на стежку і зрозуміли що ходять нею не часто: вся вона завалена величезними деревами, і деякі лежать не перший рік. Їх постійно доводилось обходити або перелазити, і це сильно уповільнювало темп. Коли дійшли приблизно до половини, пустився дощ, і трохи підмокнувши вирішили шукати місце для табору. На одному з поворотів була можливість зійти на маленьку безіменну полонину, на якій, якщо вірити карті, мав стояти будиночок. Так ми і зробили,  і за пів години були на місці.

Будиночок, і поряд намет для туристів які бояться храпу. Намет ставився серед ночі, за кількахвилинну перерву між двома грозами:

В будиночку було сухо і просторо, досить чисто, а отже це саме те що треба в дощову погоду. Але виникла проблема з водою: на карті позначено кілька потічків на північно-східному схилі, але виявилось що спуститись до них нереально через надто крутий схил, який місцями нагадував прірву. Шум річки було чутно, але самої річки не видно, і жодного місця для спуску. Цього разу нас врятували написи прямо на стіні будинку. Шкода що не сфотографували ті написи, але їх суть така: якісь туристи написали щось типу: "Люди  добрі, підкажіть де тут знайти воду… " і поставили дату запису. Через півтора місця їм написали відповідь інші туристи, які тут зупинялись, і відповідь звучала приблизно так: "Якщо поглянути з будинку на право, на полонині ростуть два явори. Від цих яворів треба спуститись вниз 70 метрів до сухого явора, і далі приблизно 200 метрів по крутому спуску до ще одного сухого явора, якого з полонини не видно, а біля нього буде джерело". Саме по цьому опису воду було знайдено, за що велика подяка добрим людям, які не полінувались нашкребти ножем на дошці такий детальний опис.

Шкода, що не сфоткали опис, але вранці сфоткали ці два явори на полонині:

Похід по воду зайняв досить багато часу, але встигли повернутись саме до початку грози. В плані погоди вечір і ніч видались цікаві: після першої грози з нашої висоти можна було спостерігати одразу кілька грозових фронтів в різних кінцях неба, а між фронтами проглядались чисті, зоряні ділянки. А потім ці грози по черзі приходили на нашу полонину.
На ранок після грозової ночі гори парували по повній, і тумани які піднімаючись зливалась з хмарами створювали надзвичайну красу! Помилувавшись красою ми взялись далі корегувати маршрут, бо тепер було зрозуміло що кільце нам не пройти. Вирішили повернутись до полонини Плісце, потім вийти на річку Котелець, і рухатись в напрямку Осмолоди. Так ми гарантовано встигали на маршрутку, яка з Осмолоди ходила лише три рази на день.

Вся наша група на ранок п'ятого дня: Микола, Ірина, Тарас, Роман, Марійка, Дмитро.

туристичний притулок "Плісце":

На п'ятий день пройшли кілометрів п'ятнадцять, по дорозі об'їдаючись малиною, і знову вийшли до річки Молода, але вже за кілька кілометрів два від села. Тут знайшли гарне місце для табору, на самісінькому березі, і провели чудовий останній вечір в цьому поході, згадуючи п'ять днів, які так швидко пролетіли.

Так як наш маршрут змінився, на шостий день нам залишалось пройти всього два-три кілометри до села, де і закінчився цей чудовий похід, який дуже зблизив не знайомих раніше людей: всі хто в ньому був, за наступний рік пішли разом в гори знову, дехто по 5-6 разів, а це неабиякий показник для туристів-любителів!