заплановано на квітень 2018

весняний похід Лікійською Стежкою

 

 

заплановано на липень 2018

через Тянь-Шань до озера Іссик-Куль

 

 

заплановано на серпень 2018

літній треккінг по Сванетії

травневі Карпати 2017

З 29 квітня по 3 травня пройдено 5-денний маршрут в Карпатах. Особливість цього походу в тому, що маршрут чітко не планувався: були визначені стартова і фінішна точки, а кудою йти визначали вже по ходу, дивлячись на погоду. В результаті вдалось провести один з найпозитивніших походів, з найвеселішою і найбільшою групою. Ідея походити по весняних Горганах привабила аж вісімнадцятьох туристів, які не злякались прогнозу погоди, і сміливо рушили на зустріч пригодам!

День 1

Приїжджаємо в с.Мислівка, і вже в обід виходимо на маршрут. Перші кілометри від села йдемо грунтовою дорогою, і лиш за кілька кілометрів сходимо на лісову стежку. Весь день не припиняється дощ, і можливо з цієї причини фоток першого дня дуже мало.

День 2:

Другого дня починаємо набір висоти. Піднімаємось на метрів 200 - і стає відчутно холодніше, а на деревах та на землі є сніг, зокрема свіжий.

Всі вершини вкриті густим туманом, йде то дрібний дощ, то сніг - через це вирішено на вершину не підніматись. Далі наш шлях лежить в сторону Аршиці. Як тільки виходимо на Аршицю, одразу стає помітно, що ходять туристи тут нечасто: стежка не дуже натоплата, і багато повалених дерев.

Початок стежки на Аршиці:

Місцями ще дуже багато снігу:

Похмурий, але дуже гарний ліс:

Раз за разом доводиться перелазити через повалені дерева:

Привал:

Озеро Аршиця ще не розмерзлось: 

Після маленького фото-привалу на озері йдемо далі, в напрямку наступного озера. Сьогодні ще треба пройти Росохан, спуститись на нижній ярус та знайти місце для табору.

За кілька годин виходимо до озера Росохан. Тут криги вже немає, але навколо озера ще лежить сніг.

Озеро Росохан:

Після Росохану спускаємось на нижній ярус. Тут помітно тепліше, і немає снігу.

Вечірня сушка взуття:

День 3

Ранок третього дня несподівано сонячний. Згортаємо табір і рушаємо далі!

Всього за кілька сот метрів після старту "дорогу" перегородила річка. Рівень води не дозволяє перейти її по каміннях, а тому маємо нагоду освіжити ноги.

Подолавши водну перешкоду йдемо далі. Але через якихсь метрів п'ятсот знову річка, яку знову переходимо в брід.

Перехід №2:

Після річки плануємо піднятись на гору Яйко Перегінське. Свіжі вирубки повністю змінюють умови орієнтування, і єдиної стежки, яка є на карті, ми не знаходимо, тому йдемо по лісовозній дорозі через вирубку.

Початок підйому:

Невдовзі дорога закінчується, і куди йти далі - не дуже зрозуміло. GPS показує, що стежка прямо там, де ми стоїмо, але після рубки лісу від неї немає й сліду. Поки розвідники шукають стежку, влаштовуємо перекус, щоб не гаяти час.

Стежки ми так і не знаходимо. Але напрям руху зрозумілий, тому йдемо навпрошки, по азимуту, в напрямку маркованого маршруту.  Маршрут йде по периметру гори, а тому розуміло, що з часом ми маємо на нього вийти.

Підйом дуже крутий:

Приблизно за годину виходимо на маршрут:

Тризуб:

Ще години півтори - і ми на місці стоянки.

Ставимо табір на третю ніч:

Стежки на вершину Яйка Перегіського, яка позначена на карті, на місцевості теж немає. Люди тут ходять нечасто, і мабуть вона просто заросла. Але напрям руху до вершини зрозумілий.

Вид з вершини Яйка Перегінського:

Готуємо вечерю: 

День 4

Четвертий день, всупереч прогнозам синоптиків, з самого ранку сонячний. Група в бадьорому насторї вирушає далі, але за кілометри два від точки старту ми натрапляємо на великий бурелом. Маршрут завалений, тому знову йдемо навпрошки.

Початок бурелому:

Великі дерева зламані немов сірники, інші вирвані з коренями. Можна тільки уявити якої сили був вітер, який повалив багато гектарів старого могутнього лісу.

Виходимо до річки Молода і виявляємо, що рівень води більший ніж очікувалось. Річка дуже бурхлива і каламутна, глибина її незрозуміла. Єдиний спосіб перевірити, чи можна її перейти - пустити туди добровольця. Перевірка показує, що течія дуже сильна, каміння досить слизьке, не видно що під ногами, і глибина більша ніж хотілося б. Без рюкзака перейти можна, але з рюкзаком є дуже великий шанс скупатись.

За пів кілометра вище по течії русло дуже звужується. Тут значно більша глибина і сильніша течія, але завдяки зменшенню ширини тут можна збудувати місток. Це ми і робимо! Місток будується за хвилин 15, і він навіть "обладнаний" поручнями. Досить швидко група опиняється на іншому березі!

Місток:

 В 2014 році ми вже тут ходили. Тоді через річку ми перейшли по "містку" з двох смерек:

Після переходу річки пів кілометра доводиться лізти через густі зарослі та дертись під дуже крутий схил, і нажаль там не до фотографування. Але після того нас чекає смачний перекус!

В горах до кави найкраще смакують бутерброди з ковбасою і салом:

Подальший підйом на Коня Грофецького хоч і крутий, але долається досить легко, і під вечір ми опиняємось біля туристичного притулку. Тут місце нашої стоянки. Сьогодні у туристів, які мерзли попередніми ночами, є можливість відігрітись у притулку, який являє собою маленький, але досить симпатичний будиночок.

Притулок під Конем Грофецьким:

Хто не мерзлюки - ставлять табір поблизу притулку: 

Від місця нашої стоянки трохи більше кілометра до вершини Грофи - дуже гарної гори і найвищої точки на маршруті (1748м.). Тут є можливість збігати на вершину без рюкзаків.

На вершині Грофи:

Після вечірнього дощику гори починають парувати, і з Грофи ідкривається дуже гарний вид:

День 5

До села залишається близько 8 км. Оскільки сьогоднішньою стежкою ніхто з групи раніше не ходив, і не зрозуміло скільки часу займе перехід - встаємо рано, швиденько згортаємо табір і йдемо далі. Перехід до села займає до трьох годин, в результаті чого маєм ще майже дві години до автобусу. Цього часу вистачає, щоб покупатись у річці, переодягнутись в чистий одяг і зготувати каву.

Промо-фото робимо вже в Осмлолоді:

Завершення походу: