Карійська стежка, півострів Датча

Цей похід задумувався як розвідувальний, в легкому форматі. Все вийшло майже так, як і задумувалось, але не без пригод. Та про все по порядку!

 

День 1


Маршрут пройдено з 27 квітня по 6 травня 2018 року. Група збирається в аеропорту м. Бодрум, потім 3-годинний трансфер до містечка Стара Датча, де ми просто відпочиваємо. Пілся двох перельотів та переїзду не дуже хочеться активності, тому просто гуляємо колоритними вуличками старого міста, куштуємо страв місцевої кухні, і просто відпочиваємо.

 

Вулиці Старої Датчі:

 

Щоб не встигнути засумувати за Україною, в преший ж вечір готуємо борщ:

 

День 2

Сьогодні нас чекає найдовший по відстані перехід, протяжністю 12 км. Ціль переходу - вийти до моря. Варто зауважити, що на карті сьогоднішнього відрізку маршруту позначено кілька джерел. Однак, джерела повністю пересохші. Єдина вода за межами села була у відкритій криничці в оливковому саду. Та вода там виглядає не дуже чистою. З першого дня стає зрозуміло, що з водою на маршруті можуть бути проблеми.

Загалом, 12 км. в перший день проходяться досить легко: великих перепадів висоти немає, і більша частина маршруту йде грунтовими дорогами. Протягом всього дня нас оточують скелі, а дорогу час від часу перебігають черепахи, яких тут дуже багато.

 

Велетенська квітка, яка дуже погано пахне:

 

Перше групове фото:

 

Видніється наш перший пляж і наше місце ночівлі:

 

День 3

з сьогоднішнього дня і аж до кінця маршрут йде вздовж берегової лінії, лиш кілька разів відходячи в глиб півострова на кілька кілометрів. Тут одразу помітно різницю еко-систем порівняно з вчорашнім днем: всюди ростуть колючі чагарники і поодинокі невеликі дерева. Місцевість дуже посушлива. А колючки різних форм і розмірів будуть скрізь аж до кінця походу. Саме через колючки маршрут не пройти у шортах та сандалях.

Ранкова зарядка:

 

На фото цього не видно, але всі рослини з колючками:

 

Берегова лінія проглядається на багато кілометрів. Так і тягнеться маршрут:

 

По дорозі зустрічається багато маленьких бухт з пляжами. Це дозволяє зробити кілька привалів для купання, і охолодитись:

Всі пляжі протягом денного переходу по маршрут можна назвати дикими: до них не підходить жодна дорога, крім нашої стежки. На деякі пляжі з моря виносить сміття, але більшість чисті.

Ще кілька пляжів в цей день:

 

Далі місцевість стає ще сухішою:

Післяобідній перехід третього дня виявився найважчим за весь похід: тут нас чекав підйом, який в поєднанні зі спекою і відстутністю води на маршруті, дався непросто. Але висновок після цього переходу зроблено - водою треба запасатись на весь день, не дивлячись на вказані на карті джерела!

 

День 4

Перехід четвертого дня став рекордним за всі походи, і тривав аж 40 хвилин :)
Сьогодні просто переходимо до пляжу на околиці сусіднього села, і весь день відпочиваємо, набираючись сил перед наступним днем.
О 10:30 ранку ми вже на стоянці, і весь день вільні. Попереднього дня ми пройшли близько 9 км., а на наступний день плануємо пройти близько 8 км.

 

День 5

Враховуємо спеку в попередні дні, і встаємо о 5 ранку. Стартуємо о 7 ранку, і вже до 11:30 ми у фінішній точці, на наступній стоянці. Без денної спеки, з запасом води не менше 3л. на людину, сьогоднішній відрізок маршруту пройшовся в легкому темпі, без будь-яких зусиль.

 

Трохи не доходячи до села, ставимо табір, на схованому між скель пляжі:

 

День 6

Після 5-го дня група стає меншою: для частини туристів похід виявився важким. Решта рішуче налаштована йти до кінця!

 

Нас залишається дев'ятеро:

 

Через технічну затримку вранці не змогли стартувати так, щоб здійснити перехід до денної спеки, тому сьогодні відходимо в сторону від маршруту, і потрапляємо в нетуристичну Туреччину - маленьке село Белен. Воно цікаве передусім тим, що зберегло колорит сільської Туреччини. Ціни тут в кілька разів менші, ніж в прибережних селах, а місцеві з інтересом роздивляються туристів з рюкзаками. Пересиджуємо в сльській забігайлівці біля мечеті кілька спекотних годин і рушаємо далі, в напрямку моря. Гостинність місцевих мешканців залишає лише позитивні враження!

Печери в скелях тут звичне явище:

 

За скелями вже видніється море! Там внизу наш пляж:

 

Під вечір виходимо до місця стоянки. Післяобідній перехід триває близько двох годин, враховуючи хвилин 40 на пошуки стежки, яка в якийсь момент загубилась серед чагарників і каміння.

Наш табір на шосту ніч:

 

День 7

Відрізок маршруту сьомого дня виявився найбільш кам'янистим, і дуже відрізнявся від попередніх днів. Обійти це каміння по узбережжю не можливо. Для спусків з великих каменів тут навіть довелось використати мотузку. Тому день починається з пригод, які заряжають всіх позитивним настроєм!

В другій половині дня відходимо від узбережжя в глиб півострова, і йдемо в напрямку античного міста Кнідос. Пройти залишається всього кілька кілометрів, але стежка тут кілька разів губиться, маркування відсутнє, тому перехід затягується. Під кінець заходимо в глухий кут: свіжий обвал повністю блокує прохід, і ми змушені повертатись, і обходити завалену стежку. Це забирає ще годину часу.

 

Колючі чагарники, пальми і багато оливкових дерев - така рослинність притаманна цій частині півострова:

 

Видніється край півострова Датча. Там і знаходиться центральна частина Кнідоса:

 

За кілька кілометрів до центральної частини Кнідоса вже починаються руїни. Тут ще немає музейних табличок, і не ведуться археологічні розкопки. Все просто закинуте, і можна влаштовувати самостійну екскурсію. Та вже тут стають зрозумілі масштаби: Кнідос був великим містом, якщо руїни тягнуться аж сюди.

Перші руїни:

 

В центральній частині міста створено музейний комплекс. Тут ведуться розкопки, і деякі частини закриті для відвідувачів. Але й того що відкрито вистачить на кількагодинну прогулянку. Аж не віриться, що більша частина міста відкрита археологами лише в 90х і 2000х роках. Навіть головні храми з колонадами розкопані зовсім недавно. Фото зовсім не передають того, що відкривається відвідувачам: філігранно виточені кам'яні блоки, гранітні колони, а в кількох місцях навіть збереглись залишки каналізації і водопроводу з керамічних труб. Античні будівничі в свій час провели тут колосальну роботу!

 

День 8

Залишаємо Кнідос і перетинаємо півострів в північному напрямку. Але руїни зустрічаються ще довго, нагадуючи про колишню велич цього міста!

 

Північне узбережжя півострова:

 

Долина між двома гірськими хребтами:

 

Ця дивна споруда - резервуар для води. Яких це років - не відомо, але воду з долини збирає і досі:

 

Висота гір на північному узбережжі більша, і місцями перевищує 1000 метрів. З нульової відмітки від рівня моря гори виглядають не такими вже й маленькими:

 

Лісок за білими скелями - місце для табору:

 

Вже по обіді ми на стоянці, і знову маємо багато часу. А отже, влаштовуємо полювання на морських їжаків! Ці істоти небезпечні, але водночас досить смачні. І хоч їстівного там дуже мало, але спробувати цей делікатес варто! Взагалі, що стосується цих їжаків, то вони зустрічались практично на усіх пляжах. В деяких місцях далі від берега ними просто кишить! Їх небезпека - в дуже твердих отруйних голках. Якщо на такого наступити, голки відламуються і застряють в ногу. І витягати їх дуже не просто. Виявилось що попередження про морських їжаків в цих морях зовсім не жарт! Але щоб убезпечити себе від неприємностей з їжаками, треба всього лиш мати взуття для купання - спеціальні коралові тапки.

 

Дівчата вітають іменинника:

 

День 9

 

На дев'ятий день міняємо план через ситуацією з водою. Спочатку планувалось пройти ще один відрізок північним узбережжям півострова, потяжністю близько 20 км., з двома ночівлями. Але на цьому відрізку маршруту позначено всього два джерела, які скоріш за все теж будуть пересохшими. Зійти в якесь село, в сторону від стежки, тут вже не вийде: відстані значно більші, а узбережжя і центральна заселена частина півострова, розділені високим гірським хребтом. Зі слів місцевих мешканців, цей рік виявився посушливим, а спека, в яку ми потрапили, нехарактерна для цієї пори року. Отже, погода вносить свої корективи в наш план. Робимо останній перехід до маленького нетуристичнго села, і закінчуємо пішу частину походу. Звідси їдемо до міста Датча, де ставимо табір за міським пляжем. Фоток цього дня не знайшлось, та й день не найцікавіший.

 

День 10

Сьогодні у нас переїзд в Бодрум, прогулянка містом, оптова закупівля пахлави і рахат-лукуму, і відліт до дому :)

 

На паромі Датча-Бодрум:

 

Останній погляд на Туреччину крізь ілюмінатор:

 

Сподобалась розповідь? Підписуйся на сторінку турклубу у Facebook!

Наступний похід цим маршрутом заплановано на квітень 2019 року