12 днів на Тянь-Шані

В липні 2018 року відбулась головна клубна подія літа - розвідувальна мандрівка на Тянь-Шань. Після кількох місяців планування і підготовки в Киргизстан вирушили

групою у складі восьми учасників. Ніхто з групи раніше в Киргизстані не був, а отже, похід обіцяв бути насиченим пригодами.
Намагатись описати велич і красу Тянь-Шаню словами - марна затія... Коли потрапляєш туди, в першу чергу, стає зрозуміло, що Тянь-Шань - це щось надзвичайно велике. Вже будучи на маршруті, в деяких місцях нам відкривалась видимість на десятки і навіть сотні кілометрів, але було видно, що гори простягаються у всі сторони значно далі, переплітаючись величезною кількістю гірських хребтів, і здаються безкінечними. Тянь-Шань - просто колосальна гірська система, що простягнулась на 2800 км. через територію чотирьох країн, перетікаючи в інші величезні гірські системи. Площа Тянь-Шаню перевищує мільйон квадратних кілометрів. Найвища вершина - Пік Перемоги, висота якої 7439 метрів, знаходиться саме в Киргизстані, в кількох десятках кілометрів від нашого маршруту. Наш похід не передбачав альпінізму і сходжень на такі висоти. Наш план - гірський трекінг тривалістю 12 днів, протяжністю 90 км., а найвища наша точка трохи не дотягнула до відмітки в 4 тис. метрів. Складність маршруту за мірками гірського трекінгу - трохи вища від середньої. Важлива особливість маршруту - це повна відстуність маркування на місцевості. На жодній з ділянок не було ні маркувань, ні вказівників. Для орієнтування використовувалась паперова карта в масштабі 1 см./1 км., і GPS з поганенькими електронними картами. Але загалом великих проблем з орієнтуванням не було, і все було пройдено успішно, з мінімальними блуканнями, і мінімальними змінами програми. Оскільки похід був розвідувальним, одразу було заплановано скорочені щоденні переходи і резервні дні. З другого по дев'ятий день похід був повністю автономним: на маршруті в ці дні не було жодного населеного пункту, автомобільної дороги, і т.д. Після автономної частини настав час відпочинку, і хороша можливість розслабитись на озері Іссик-Куль.
Тянь-Шань залишив найяскравіші враження у всіх учасників походу, і ми вже плануємо наступний похід на липень 2019 року.
А тепер про все по порядку!

 

 

День 1

Перший день подорожі почався з приземлення нашого літака в аеропорту Алмати о 5 годині ранку. Після літака нас чекало ще кілька переїздів, загальною тривалістю понад 12 годин, і в результаті до стартової точки ми дістались аж вночі. Про перший день можна було б написати окрему розповідь. В цю розповідь ввійшли б епізоди про змішані враження від Алмати і Бішкеку, про пошуки карти, про сотні кілометрів дороги казахськими степами і Ккиргизськими пустелями на схід Киргизстану.  Але це інша історія, яка не є метою цього фотозвіту. В цю розповідь і так треба втиснути 12 днів мандрівки, і не зробити її надто великою. Перший день був надзвичайно довгим, оскільки ми ввечорі вилетіли до Алмати з Києва, перетинаючи часові пояси проти руху сонця, а отже, ночі як і не було. Потім довгі переїзди, перетин ще одного кордону, і на схід Киргизстану ми дістались вже пізнього вечора. А власне піший похід почався на другий день.

 

День 2

Табір на першу ніч поставили в на диво гарному місці. На перший ходовий день було заплановано короткий перехід, без набору висоти, тому є можливість досхочу виспатись після виснажливої дороги. Після переходу протяжністю 8 км. фактично рівною дорогою ставимо табір, і відпочиваємо. Перший і другий ходові дні у нас розминочні.

 

Перший ходовий день:

 

День 3

В цей день поступово набираємо висоту. В програмі дня - купання в гарячих джерелах і льодовиковій річці, а потім відпочинок в долині.

 

Річка залишається внизу:

 

перше групове фото:

 

В спекотний день ніщо так не радує, як льодовикова річка:

 

Табір на третю ніч ставимо в мальовнийчій долині. Сьогодні вже з видом на засніжені гори:

 

Вечірні гості:

 

День 4

На сьогодні заплановано підйом на високогір'я. Набір висоти суттєвий, тому встаємо о 6 ранку, оперативно збираємось, і рушаємо! Після двох відпочинково-розминочних днів підйом в тисячу метрів дається на диво легко. Цього дня ми піднімаємось вище відмітики в 3700м., і з деяким подивом для себе дізнаємось, що на цій висоті вже дає про себе знати гірська хвороба. Взагалі всі очікували відчути її мінімальну дію трохи вище, але вже на 3700 довелось провести вечір з легким головним болем, легкою задишкою, та дивними відчуттями на зразок нудоти. Але на 3700 ці прояви мінімальні. Головна висота планується вже на наступний день, і стоянка четвертого дня дала позитивний акліматизаційний ефект.

 

Долина залишилась внизу:

 

рослинність поступово зникає, поступаючись місцем суворим скелям:

 

Наближаємось до місця стоянки. Табором стоять киргизські туристи, які зустрічають нас привітанням "Слава Україні!":

 

Наш табір на висоті 3730м.:

 

Квіти на висоті майже 3700:

 

День 5

П'ятий день найважчий, але і найгарніший. Сьогодні у нас найвища точки на маршруті висотою 3930м., а також озеро Ала-Коль. Зранку набираємо ще 200 метрів висоти, долаємо перевал, і потім скидаємо майже 1000 метрів! Описати красу цього дня словами навіть не варто намагатись...

 

Скелі в променях ранкового сонця:

 

На останніх кільох сотнях метрів кут підйому не менше 45 градусів в поєднанні з сипухою:

 

Вже майже на перевалі:

 

Відпочинок:

 

Позаду пройдена долина. За мить будуть нові краєвиди:

 

Ми на перевалі! Висота 3929 метрів:

Краєвиди, які відкрились з перевалу, не можливо ні описати словами, ні передати на фото. Вид на десятки кілометрів! Погляду відкриваються багато гострих засніжених піків на кількох каскадах гірських хребтів. Гори-п'ятитисячники здаються зовсім близькими! Внизу озеро Ала-Коль з неймовірними кольорами води.

 

На самому перевалі вже не видно ознак життя - залишилося лише каміння:

 

Майже годину триває фотосесія:

 

Вражаючий  льодовик:


Озеро здається зовсім близько, і з фото важко оцінити його масштаби. Довжина берегової лінії більше 8 км., і пройти по одному березі у нас зайняло майже пів дня. Тільки один спуск до озера тривав годину! На початку спуску суцільна сипуха, і тут навіть є щось на зразок натоптаної стежки. Ближче до озера стежка змінюється камінням.

Спуск до озера:

 

Після озера починається крутий спуск через ущелину:

Аж до самої долини йдемо вздовж річки. Озеро залишилось вище на тисячу метрів. Дійти до долини сьогодні вже важко, тому ночуємо в ущелині.

 

Річка, яка витікає з озера:

 

День 6

Сьогодні продовжуємо спуск в долину по кам'янистій "стежці". До обіду виходимо в долину, а після обіду знову піднімаємось на високогір'я. В долині море зелені, що дуже контрастує з кам'янистим високогір'ям!

 

Продовження спуску:

 

В долині:

В другій половині дня нас чекає ще один підйом на шляху до наступного перевалу. Фоток з підйому мало, оскільки майже весь підйом пройшов під рясним дощем. Дощ стих за кілька хвилин після нашого прибуття на заплановане місце стоянки!

 

Табір на висоті 2800м.:

 

День 7

Після сніданку йдемо в сторону другого перевалу. Підйом затягується через пошук стежки, і через неточність на карті. Стежки як такої тут немає, але умовний шлях до перевалу йде саме тут. Карта у нас в масштабі 1 см./1 км., і деякі малі деталі ландшафту просто не вписуються в цей масштаб, і не зовсім ясно по якій стороні річки йде маршрут, і в який кулуар він звертає. Тому багато часу витрачаємо на розвідку.  Пізніше, будучи вже на перевалі, потрапляємо в сінгопад зі штормовим вітром. Сніг в цей день кілька разів змінюватиметься дощем і градом.

 

Ранок:

 

Швидкий ранній сніданок:

 

З набором висоти зелені стає все менше, а скелі набувають все суворішого вигляду:

 

Вид з перевалу, висота 3800м.:

 

Спуск в долину:

 

Вечір в долині, вид з табору:

 

день 8

Попередні дні були важкими, а тому сьогодні день відпочинковий: йдемо долиною, без жодних наборів висоти! В цей день познайомились з кочовими пастухами, і навіть побачили розірвану ведмедем корову! Тянь-Шань - все ж таки місце серйозне!

 

Табір знову з видом на засніжені гори:

 

День 9:

Сьогодні засніжені вершини залишаться позаду, і милуватись ними ми будемо здалеку. До вечора доберемось до Іссик-Куля! По дорозі в долинах зустрічаються на диво багато юрт. Виявляється, на сході Киргизстану ще багато кочових пастухів.

 

Юрта пастухів:

 

Фото в обмін на цукерки:

 

Ввечері ставимо табір на березі Іссик-Куля:

 

Здалеку видно снігові шапки, але на березі місцевість напівпустельна:

 

Дні 10-12

Останні два дні відпочиваємо на озері: купаємось, валяємось на пляжі і гуляємо каньонами. Наш табір стоїть поблизу місця, в якому багато маленьких каньонів сходяться в один, який отримав назву "Казка". Хоча ландшафти тут не стільки казкові, як інопланетні. На 12-й день встаємо раніше, востаннє купаємось в Іссик-Кулі, і рушаємо в Казахстан, а звідти - в Україну. Дванадцятий день - це знову день довгих переїздів, перетинів кордонів, перельоту.

 

Каньон "Казка":