Пригоди в Ісландії

В перший похід Ісландією ми вирушили групою з семи туристів. Всі чули розповіді про складності походів по Ісландії, насамперед, через погану погоду. Але всі наші

туристи  були перевірені на витривалість і стресостійкість в попередніх походах, і страшилки про ісландські вітри і дощі нікого не налякали :)

Цей похід був розвідувальним. Вже на літо 2020 року планується похід в Ісландію за оновленю програмою!

 

Перед походом

Група почала збиратись в Рейк'явіку за кілька днів до походу. Тут варто затриматись на кілька днів, погуляти, скуштувати делікатесів з океану. Про час проведений в Рейк'явіку можна написати цілу розповідь. Але наш фотозвіт, який і без того важко було зробити не надто великим, буде про похід.

 

 

День 1

Після двох днів в Рейк'явіку час вирушати в похід! Вже о 7:00 ранку за нами приїжджає автобус, яким маємо доїхати до стартової точки в Національному парку Ландманналаугар. Та пригоди починаються вже по дорозі - автобус ламається посеред вулканічної пустелі, за 30 км. до фінішної точки. В результаті ми затримуємось на 3 години, чекаючи автобуса, який приїде на заміну. І наші подальші плани доводиться корегувати.

Перехід першого дня - 12 км., з поступовим набором висоти. Ландманналаугар - це зона підвищеної вулканічної активності. Тут багато гарячих джерел і малих гейзерів. Але впізнається цей нац. парк завдяки своїм кольоровим горами.

На старті:

 

В перший день невдовзі після виходу на маршрут погода зіпсувалася, і кольорові гори відкривались лиш в ті моменти, коли розходився туман. Однак, навіть цих моментів вистачає, щоб оцінити незвичність цієї місцевості!

 

Перша вулканічна пустеля:

 

Один з десятків маленьких гейзерів:

 

Ближче до вечора погода все погіршується. Останні дві ходові години йдемо в тумані, з дощем, і дуже сильним вітром. День закінчується екстримальною стоянкою, до якої доходимо мокрими і добряче промерзлими. Установка наметів - ще одне випробування: їх доводиться ставити під дуже сильним вітром з дощем. В результаті, під час установки кожного намету змушені задіяти по п'ятеро людей: четверо тримають тенти, а п'ятий забиває кілки. Одразу після того все притискається камінням, а в середину закидаються всі речі. І навіть після цього залишається ризик, що намет злетить разом з речами і мешканцями. Так триває всю ніч, а в головах злегка шокованих туристів зароджуються сумнів в тому, чи варто було в'язуватись в такий похід... :)

 

день 2

З ранку погода та сама, як і вчора. Але згодом вона покращується - припиняється дощ, і зникає туман, який до цього хвилями накочувався на гори. Після сніданку на сильному вітрі нам вдається трохи просушити одяг і взуття. Борячись зі шквальним вітром ми складаємо намети, одягаємо штормовий одяг, і рушаємо! Сьогодні вже зі старту всі одягають все штормове, оскільки покращення погоди прогнозується не на довго. І якщо вдягнутись одразу, то не доведеться робити це під поривами вітру чи під несподівним дощем. В штормовому одязі з термобілизною йти цілком комфортно, не жарко і не холодно.

В першій половині дня йдемо через сіро-чорну вулканічну пустелю, подекуди вкритою яскраво-зеленим мохом і залишками льдовиків. Пейзажі неначе з фантастичного фільму.

 

 

 

Часом відкриваєтсья вид на кольорові гори:

 

В льодовику інколи трапляються печери, прорізані теплою водою:

 

 

Попереду спуск в зелену долину:

 

Видніється озеро Алфаватн:

 

На зміну чорно-коричнево-сірій пустелі приходить зелена долина. Як потім виявиться, вся ця зелень - не трава. Вся долина вкрита мохом. Внизу трохи тепліше і вологіше, але ще недостатньо тепло для росту трави. А для моху в самий раз! Жодні фото не передають цей пейзаж!

 

 

 

За весь похід більше десятка разів треба переходити через річки:

 

День 3

Сьогодні несподівано сонячний ранок! В попередні дні всі думали, що нормально висушимось ми вже після походу. Однак, вітер плюс сонце дало супер результат. Під час ранкових зборів речі ми розвішуємо на камінні, і за годину стартуємо ми вже повністю сухими.

Ранкова кава поблизу кемпінгу:

 

Згодом стежка виходить до великої річки. Крім нас тут застопорились ще кілька груп. Частина рік в Ісландії протікають через вулканічні пустелі, звідки змивають попіл, після чого вода стає чорною немов смола, і зовсім не видно яку глибину доведеться долати під час переходу. Це перша чорна річка на маршруті, але траплятимуться подібні ще не раз.

 

Табун на іншому березі:

 

Більшу частину шляху треба йти по вулканічній пустелі. Сьогодні сонячний день, і часом навіть спекотно. Так до кінця дня майже в усіх підгоріло обличчя на полярному сонці. Якщо хтось думає, що в полярних широтах не можна згоріти на сонці - це велика помилка. У нас в групі майже всі дійдуть до фінішу з сильно спаленими обличчями. Обов'язково беріть в Ісландію сонцезахисний крем!

 

 

 

 

Родзинка дня - велетенський каньйон під назвою "Markarfljótsgljúfur". Щоб дістатсь каньйону, потрібно відійти на кілька кілометрів в сторону від маршруту. Однак, пропускати це місце не можна в жодному разі! Фото і близько не передають масштабів, але від розмірів каньйону просто крутиться в голові!

 

За каньйоном видніється один з великих льодовикових щитів Ісландії, які залишився тут ще з часів льодовикового періоду. Щит тягнеться на десятки кілометрів, і в наступні кілька днів весь час буде в полі зору.

Каньйон і льодовик на задньому плані:

 

День 4

Ранок починається дощем з поривами вітру, але до такої погоди вже всі звикли. Після погоди першого дня на інші дощі просто не звертаєш уваги. Як потім виявиться, сьогоднішній дощ - останній в цій подорожі. Наступні чотири дні будуть зовсім сухими, інколи навіть сонячними. В Ісландії погода буває як дуже поганою, так і дуже хорошою :)

Невдовзі після старту знову виходимо до каньйону, а потім поступово скидаємо висоту, і до кінця дня потрапляємо в іншу кліматичну зону.

В другій половині дня виходимо в долину, яка виглядає трохи незвично на фоні попередніх днів. Вулканічний попіл і зелений мох тут поступаються місцем трав'янистій долині. Подекуди росте справжній ліс з невеликих берізок і осик.

 

Над горами страшні хмари:

 

Позаду нас дуже темні хмари, а попереду, над льодовим щитом, чисте небо:

Останній брід через річку, і ми в кемпінгу. Всіх туристів тут зустрічають повідомленням: на завтра штормове попередження, і йти через хребет наполегливо не рекомендується. Вирішено наступного дня нікуди не йти, а просто відпочити перед нелегкими переходом. На радісіть всіх туристів, в околицях кемпінгу дуже гарна місцевість з короткими прогулянковими маршрутами. Отже, наступного дня скучати в наметах не доведеться, і резервний день буде використано з користю!

 

День 5

Вночі над льодовим щитом зривається сильний вітер, пориви якого відчуваються і в долині, хоча наш табір оточений горами. Вітер здіймає хмари вулканічного попилу з сусіднього вулкана, на який нам завтра підніматись. Спочатку цей попил не помітний в повітрі, але його видно на тентах, та виставлених з намету речах. З часом щільність попилу в повітрі стає вищою, він стає відчуватись на зубах і в очах, а хмару пилюки видно на багато кілометрів.

Щоб трішки розім'ятись, робимо прогулянку на одну з невеликих гірок поблизу табору. Гора не велика, але з неї відкривається несподівано гарний вид на льодовий щит та долину річки в гігантському каньйоні.

Каньйон і льодовий щит на задньому плані:

 

День 6

Сьогодні у нас найдовший перехід: протяжнійсть 25 км., набір висоти майже 800м., і скидання висоти майже 900м. Проблема цього дня в тому, що зупинитись під час переходу немає де. Отже, відпочинок попереднього дня дуже доречний. Встаємо о 5 ранку, швидко снідаємо, збираємось і рушаємо! Сьогодні багато цікавинок: є можливість побачити зблизька льодовий щит, треба перейти кілька льодовиків, піднятись на вулкан Fimmvorduhalsi, та пройти долину річки Скогар, де тільки на нашому відрізку шляху зосереджено близько трьох десятків великих водоспадів!!! Не дивлячись на відстань і перепад висоти, сьогоднішня секція маршруту проходиться без проблем: стартуємо о 7 ранку, а о 18 годині ми вже на фінішній точці, поблизу водоспаду Скогафос.

 

Плато з видом на каньйон:

 

Підходимо до вулкану:

Останнє виверження цього вулкану відбулось в 2010 році, про що пам'ятають десятки тисяч пасажирів, що застрягли в аеропортах Європи. Зараз про недавню активність вулкану нагадують тільки чорні потоки застиглої лави. Цей вулкан не має великого центрального кратера, як це часто уявляється. Натомість, є малі кратери і тріщини, з яких текла лава і здіймались хмари попелу. Маршрут тут промаркований великими жовтими стовпчиками, які добре видно здалеку. Поблизу одного з малих кратерів встановлено табличку з розповіддю про вулкан.

 

 

Один з кратерів:

 

Холодна акртична пустеля:

 

Перехід через льодовик:

Перемахнувши через хребет, який є зоною холодної арктичної пустелі, виходимо до річки Скогар. Разом з річкою будемо скидати майже 900м. висоти. На цій ділянці десятки водоспадів, всі вони великі та йдуть однин за одним. Фактично, тут не річка, а суцільні водоспади. Перші водоспади всі із захватом фотографують, але з частом на це вже не вистачає сил. До того ж у всх посідали телефони. Тому краще просто йти і милуватись навколишньою красою.

Один з десятків водоспадів:

 

Останній водоспад на річці Скогар - Скогафосс, вражає своїми розмрами, шумом, і бризками. Висота 60м., ширина 25м.

Водоспад Скогафосс:

 

День 7

За 40 км. від нашої стоянки знаходиться містечко Вік, відоме чорним пляжем, базальтовими стовпами, скелями з народною назвою "Зуби Дракона", і місцем гніздування птахів тупиків. Від водоспаду Скогафос вже ходить міжміський транспорт, і ранковим автобусом їдемо в Вік. Містечко маленьке, але там є великий супермаркет, кілька кав'ярень, цілий торговий центр, банк, і все інше.

Чорний пляж не сказати, що сильно вразив, бо чорного піску вдосталь було в вулканічних пустелях на маршруті. Хоча сидіти на пляжі, і спостерігати за великими океанічними хвилями - це завжди класно! Значно більше ніж пляж, вражають прибережні скелі. Це майже вертикальні урвища, висотою кілька сотень метрів.

Вид на Зуби Дракона:

 

Базальтові стовпи:

День 8:

Останній день походу... Ще раз прогулюємось по чорному пляжу, милуємось океаном, і ранковим автобусом повертаємось у Рейк'явік. Маємо ще пів дня, щоб погуляти містом, і вночі відлітаємо додому!